Однією з наших «маленьких перемог» стало створення громадського центру спільнототворення

Громада, яка від перших днів повномасштабного вторгнення не зупинила жодного процесу, сьогодні демонструє стійкість, здатність до швидкої адаптації та стратегічного розвитку. У великому інтерв’ю Близнюківський селищний голова Геннадій Король розповів, як громаді вдається забезпечувати базові послуги, підтримувати людей, відновлювати критичну інфраструктуру, інтегрувати ВПО, розвивати міжнародні партнерства та формувати нові можливості навіть у час війни.

– Як сьогодні живе ваша громада? Що стало найбільшим викликом під час війни?

Громада працює в режимі постійної адаптації: життя триває, але під тягарем постійних небезпек. Від початку повномасштабного вторгнення жоден процес у громаді не зупинився навіть на день — усі служби продовжують працювати, забезпечуючи сталу життєдіяльність.
Найбільшим викликом для нас стала одночасна потреба підтримувати якісні базові послуги та реінтегрувати внутрішньо переміщених осіб у життя громади, адже саме люди є нашим головним ресурсом. Попри значне додаткове навантаження на всі сфери — соціальні служби, освіту, медицину, адміністративні послуги — ми не лише справляємось, а й поступово розширюємо можливості. Це стало можливим завдяки залученню спеціалістів із числа ВПО: інвестиція в людський капітал є нашим ключовим стратегічним пріоритетом.

– Як зараз працює місцева влада? Чи є можливість забезпечувати базові послуги?

Місцева влада працює стабільно й безперервно, забезпечуючи всі ключові функції навіть в умовах війни. Ми зберегли керованість громадою, прозорість ухвалення рішень та доступність адміністративних послуг. Усі базові послуги — соціальні, медичні, освітні, комунальні — надаються в повному обсязі, хоча навантаження на систему значно зросло.
Найбільшою перепоною залишається нестача кваліфікованих спеціалістів у ключових сферах. Війна посилила кадровий дефіцит, і це безпосередньо впливає на можливість підтримувати та розширювати якісні послуги. Проте ми системно працюємо над подоланням цієї проблеми: укладаємо контракти на навчання та підвищення кваліфікації, залучаємо фахівців з інших регіонів, аналізуємо кадровий потенціал ВПО та інтегруємо в роботу громади спеціалістів, які вимушено переїхали до нас.

Такий підхід дозволяє підтримувати стабільну роботу установ і водночас формує резерв людського капіталу, необхідний для відновлення та розвитку громади.

– Чи розпочалося відновлення — з чого почали, що в пріоритеті? Які об’єкти відновили першими і чому саме їх?

Так — відновлення в громаді розпочато у найбільш критичних і пріоритетних напрямках. Ми діяли за принципом: спершу забезпечити безпеку людей, а потім — стійкість медицини, освіти та соціальних послуг.
1. Безпека та укриття.
Першочергово ми розпочали ремонти ПРУ та найпростіших укриттів. Це дозволило створити мінімально необхідні умови для захисту населення в умовах постійної загрози.
Після цього стартували унікальні для регіону проєкти — будівництво підземної лікарні, чотирьох підземних шкіл та двох підземних садочків. Їхнє головне завдання — забезпечити громаду можливістю стабільного очного навчання, доступу до медичних та соціальних послуг, а також можливістю проводити хірургічні операції 24/7, незалежно від рівня небезпеки.
2. Медицина.
Паралельно ми працювали над розвитком первинної медичної ланки. У співпраці з міжнародними партнерами планується та частково реалізується створення 4 амбулаторій і залучення працівників громадського здоров’я. Це стало пріоритетом, оскільки прямо впливає на життя та здоров’я населення.
Ми також адаптували Меморандум із EMERGENCY виключно під покращення первинної медицини, створення амбулаторій та розвитку кадрового потенціалу.
3. Ключова соціальна інфраструктура.
Ремонти шкіл, соціальних установ та енергетичних вузлів виконуються поетапно, відповідно до затверджених планів та доступного фінансування. Одним із ключових напрямків став перехід на альтернативні джерела енергії, що дозволяє підвищити енергонезалежність громади та розвантажити загальнонаціональну енергосистему в умовах постійних атак на критичну інфраструктуру.
Крім того, ми розвиваємо формат мобільних виїзних послуг — соціальних, адміністративних, медичних. Це особливо важливо для нашої громади з великою територією та віддаленими населеними пунктами. Завдяки такому підходу послуги приходять до людини, а не людина змушена долати довгі маршрути до адміністративного центру. Це підвищує доступність сервісів та зменшує соціальну нерівність.

​- Як громада долає нестачу ресурсів для ремонту та будівництва?

Комбінація підходів:
• Партнерства з міжнародними організаціями.
• Залучення грантів та донорської допомоги, адаптація меморандумів під реальні цілі.
• Використання місцевих бюджетних інструментів.
• Пріоритетизація — виконуються тільки найбільш необхідні роботи, вкладення концентрують на предметах з найбільшим суспільним ефектом.

​- Яке рішення або ініціатива стали для вас прикладом “маленької перемоги”?

Однією з наших “маленьких перемог” стало створення громадського центру спільнототворення “Аптека”. Ми перемогли в грантовій програмі від Cedos і, завдяки співфінансуванню, відремонтували та повністю наповнили будівлю. “Аптека” об’єднала під одним дахом ветеранський хаб, молодіжний простір, кіберклуб та зали для тренінгів, концертів і різноманітних заходів.
Наша громада стала однією з 10 громад України, які отримали можливість створити такий центр.
Цей простір дав нам не лише інфраструктуру, а й імпульс до самоорганізації. Саме тут сформувалися нові громадські ініціативи:
• ветеранська організація “Близнюківська асоціація захисників та захисниць України”,
• молодіжна організація “Творці ефективної молодіжної політики”.
Цей проєкт став прикладом того, як грамотне поєднання грантових можливостей, місцевої активності та інвестиції в людський капітал може принести відчутні результати для всієї громади.

– Яка історія чи людина з вашої громади найбільше вас надихнула за цей час?

За час повномасштабної війни найбільше надихнули історії двох наших земляків — людей, які доводять, що меж можливостей не існує.
Перший із них — Віктор Дикий, уродженець нашої громади, ветеран, який добровольцем пішов на фронт у 2014 році. Під час виходу з Дебальцевого він зазнав тяжкого поранення та втратив обидві ноги. Але попри це, Віктор не здався — він повернувся до активного життя, зайнявся спортом, став учасником «Ігор Нескорених» і продовжує представляти Україну на міжнародній арені. Його сила духу, віра в себе та незламність надихають всю громаду. Він доводить, що підтримка близьких, віра у власні сили та невпинна робота над собою здатні повертати людину до повноцінного життя й дарувати нові сенси.
Друга історія — Юрія Чепікова, який після втрати кінцівки відновився та реалізував себе як підприємець. Юрій відкрив власну справу з виготовлення дублікатів ключів і ремонту мототехніки. Це стало можливим завдяки підтримці громади, яка допомогла йому із закупівлею необхідного обладнання та матеріалів. Сьогодні його майстерня — це не просто робоче місце, а символ того, як громада й людина можуть взаємно підсилювати одне одного.
Обидві історії — про силу волі, гідність, самодисципліну та віру, які сильніші за будь-які обставини. Саме такі люди формують моральний фундамент нашої громади, надихають інших рухатися вперед і показують: навіть у найважчі часи можна створювати нове, допомагати іншим і знаходити своє місце.

– Як у громаді відбувається освітній процес?

Освітній процес у громаді триває в змішаній формі: там, де дозволяє безпекова ситуація, школи працюють у гібридному форматі, поєднуючи очне та дистанційне навчання. Завдяки співфінансуванню громада отримала 12 сучасних інклюзивних автобусів, що дало змогу повністю забезпечити підвіз усіх дітей до навчальних закладів, включно з дітьми з особливими освітніми потребами.
Педагогічні колективи адаптують програми під умови воєнного часу, а громада разом із партнерами забезпечує необхідною технікою та інтернет-доступом дітей, які перебувають у складних умовах. Такий підхід дозволяє зберігати якість освіти та гарантувати рівний доступ до знань для всіх учнів, незалежно від місця проживання чи соціальних обставин.

– Чи є у громаді внутрішньо переміщені особи? Як вони інтегруються?

Так, у громаді є значна кількість внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до оновленого Статуту громади, ВПО прирівнюються до її жителів — з рівними правами та доступом до всіх послуг. Для нашої громади ВПО — це не додаткове навантаження, а навпаки потужний ресурс розвитку.
Вони наповнюють класи у школах, створюють економічну активність, яка повертається до бюджету громади через податки, і що найважливіше — допомагають закривати кадровий дефіцит у багатьох сферах: освіті, медицині, соціальному захисті, адміністративних послугах та місцевому бізнесі.
Інтеграція ВПО відбувається системно через:
• надання тимчасового житла або помешкань;
• включення дітей до місцевих шкіл та садочків;
• медичний, соціальний та адміністративний супровід;
• залучення до громадських ініціатив, волонтерства та місцевих програм розвитку.
Громада робить усе можливе, щоб забезпечити базову соціальну інтеграцію, а згодом повну участь ВПО у житті громади як рівноправних членів.

– Чи залишилися працювати підприємства, фермерські господарства, виробництва? Як громада підтримує місцевий бізнес у цих умовах?

Усі фермерські господарства та підприємства продовжують працювати на території громади. Водночас частина сільськогосподарських виробників, щоб отримувати державні пільги та компенсації, перереєструвала свої юридичні адреси в інші громади через неузгоджену систему визначення зон можливих бойових дій. Наша громада до таких зон не належить, тоді як території зі статусом отримують додаткові компенсаційні механізми для аграрних підприємств. Це спричинило перереєстрацію частини великих СГ і, відповідно, зменшення надходжень прибуткових податків.
Попри це, до громади релокувалися нові бізнеси, а також з’явилися місцеві підприємницькі ініціативи. Це дозволило створити нові робочі місця та посилити економічну стійкість території.
Громада продовжує всебічно підтримувати бізнес — через інфраструктурне сприяння, локальні економічні програми, партнерства та відкритість до співпраці. Адже розвиток підприємництва є одним із ключових напрямів нашої стратегії відновлення.
Громада всебічно сприяє їхній діяльності та розвитку.
Підтримка бізнесу включає:
• Сприяння у відновленні інфраструктури — доріг, логістичних маршрутів і комунікацій у межах можливостей бюджету.
• Локальні ініціативи зі стимулювання закупівель та промоції продукції місцевих виробників.
• Використання відкритих процедур — аукціонів, громадських бюджетів, програм підтримки — для ефективного перерозподілу ресурсів і створення нових можливостей.
• Допомогу у пошуку партнерів і донорів, зокрема завдяки міжнародним зв’язкам та проєктам співпраці.
Разом із тим бізнес стикається з ризиками воєнного часу та дефіцитом робочої сили, але завдяки співпраці громади, релокованих підприємств та фахівців із числа ВПО нам вдається зберігати економічну активність і розвивати місцеве виробництво.

– Чи розвиває громада міжнародні звʼязки і як? Якщо є, розкажіть про приклади допомоги

У нашій громаді діє багато активних міжнародних партнерств, кожне з яких посилює окремі напрями розвитку:
EMERGENCY — партнерство, спрямоване на розвиток системи первинної медичної допомоги, створення амбулаторій та впровадження працівників громадського здоров’я. Організація надає технічну, експертну та частково фінансову підтримку.
CIVIK — співпраця у сфері захисту цивільного населення. Партнери допомагають у підготовці громадських структур, підвищенні безпекових стандартів та організаційних процесів.
Polaris — підтримка громади у стратегічному плануванні, розробці ключових документів розвитку, а також у розширенні мобільних адміністративних та соціальних послуг.
Ці партнерства забезпечують технічну, організаційну й частково фінансову допомогу — від розвитку амбулаторій і освітніх ініціатив до експертних консультацій, тренінгів і підтримки критично важливих сервісів.

– Які плани з відновлення має громада після перемоги — що хочете відбудувати насамперед?

Головні пріоритети громади після перемоги охоплюють ключові сфери життя та безпеки населення:
• Медицина — розширення медичних послуг, відновлення та модернізація амбулаторій і первинної ланки охорони здоров’я.
• Житло та інфраструктура — ремонт існуючого житлового фонду, будівництво нового житла для внутрішньо переміщених осіб та спеціалістів, розвиток альтернативної енергетики для підвищення енергонезалежності громади.
• Освіта — відбудова та модернізація шкіл, розширення цифрової освітньої інфраструктури для забезпечення рівного доступу до навчання.
• Соціальні обʼєкти — створення центрів для роботи з ветеранами, підтримки сімей загиблих та ВПО; реалізація меморіальних проєктів за участю родин.
Ці пріоритети визначені прагненням забезпечити нормальне, безпечне та стабільне повсякденне життя для всіх жителів громади.

– Як, на вашу думку, війна змінила громаду? Що в ній ніколи вже не буде таким, як раніше?

Вплив війни на громаду глибокий і комплексний.
Позитивні зміни:
• Зросла громадянська активність, солідарність і здатність громади самоорганізовуватися.
• Налагоджені стабільні міжнародні зв’язки, які стали невід’ємною частиною розвитку.
• Прискорена цифровізація освіти та адміністративних процесів.
• Більша прозорість і залученість громадян через громадський бюджет та слухання.
Тверді зміни:
• Демографічні зміни через переміщення населення.
• Зміщення пріоритетів на безпеку, соціальну підтримку та медичну систему.
Що вже не буде таким, як раніше:
• Роль міжнародних партнерів стала постійною складовою розвитку.
• Основний фокус пріоритетів змістився: інвестиції йдуть у людський капітал, а не лише в інфраструктуру, адже люди — найцінніший ресурс громади.