В Україні потрібно запровадити “єдиний маршрут ВПО”, – Терехов

В Україні необхідно реформувати систему підтримки вимушено переміщених осіб. Рішенням може бути запровадження на національному рівні “єдиного маршруту ВПО”. Йдеться про синхронізацію виплат і послуг, акценті на працевлаштуванні, запровадженні інституту соціальних менеджерів. Про це у своєму блозі для видання Укрінформ написав міський голова Харкова Ігор Терехов.

Він нагадав, що близько 64% ВПО в Україні живуть за межею бідності, більшість – залежать від державної допомоги, а рівень безробіття серед ВПО суттєво вищий за середній по країні. Крім того, підтримка переселенців розпорошена між різними відомствами.

“Це означає, що для багатьох ВПО помилка в заяві, неповний пакет документів або “прийдіть іншим разом” – це не дрібниця, а додатковий стрес. Ризик залишитися без ліків, без оренди, без грошей на базові потреби. І це не лише ризик окремо взятої людини, це ризик і для держави – загроза поглиблення хронічної бідності, соціальної напруги та недовіри – особливо в прифронтових містах і громадах”, – зазначив Терехов.

Мер Харкова наголосив, що без правильного і зрозумілого супроводу ВПО не можуть скористатися тими можливостями, які для них формально існують. Саме тому, за його словами, ключовим елементом “єдиного маршруту ВПО” мають стати соціальні менеджери – фахівці, які знають систему і зможуть допомогти людям з оформленням необхідних паперів. А сам маршрут – таким, який би працював однаково по всій країні, однак при цьому враховував би різні умови – і прифронтові, і тилові.

“Соціальний менеджер – це відповідь на головний біль системи: коли відповідальність розмита, а людина залишається сам на сам із бюрократією. Соціальний менеджер дає навігацію, супровід, допомагає з документами, з’єднує з послугами, координує різні відомства навколо потреб однієї родини. Це найлюдяніша і водночас найефективніша форма роботи: менше втрат часу, менше помилок, більше результату”, – зазначив Терехов.

Він також запропонував встановити на національному рівні День внутрішньо переміщених осіб – 25 лютого, і закріпити цю дату на наступні 5 років.

“П’ять років – достатній горизонт, щоби зробити все необхідне для того, аби в статусі внутрішньо-переміщеної особи більше не було потреби. За цей час люди мають або повернутися в безпечні громади, або повноцінно інтегруватися там, де вони живуть сьогодні – з роботою, житлом і впевненістю у завтрашньому дні”, – резюмував Терехов.