Житло, робота, послуги: Асоціація прифронтових міст та громад пропонує Уряду змінити політику підтримки ВПО

Асоціація прифронтових міст та громад напрацювала та передала до Кабінету міністрів України пропозиції до Стратегії державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб до 2030 року. Відповідний документ наразі проходить громадське обговорення.

Пропозиції сформовано на основі практичного досвіду громад, які з початку повномасштабної війни забезпечують прийом, розміщення та інтеграцію вимушених переселенців у складних безпекових умовах. До напрацювання очікуваних змін долучилися громади Харківської, Сумської, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Чернігівської, Полтавської та Одеської областей, зокрема Харків, Богодухів, Кривий Ріг, Суми, Первомайськ, Семенівка, Валки, Пісочин, Полтава, а також Тростянець, Путивль, Бахмач, Корюківка, Городня та інші громади.

«Сьогодні людина, яка втратила дім, змушена самостійно проходити складний шлях між різними інституціями – від оформлення допомоги до пошуку житла та роботи. Це не система, а набір розрізнених процедур. Ми пропонуємо побудувати цілісну модель, у центрі якої задоволення потреб і очікувань людини. Систему, в якій держава супроводжує переселенця від моменту переміщення до повноцінної інтеграції в нову громаду та стабільного життя», – зазначив голова Асоціації прифронтових міст і громад Ігор Терехов.

У пропозиціях наголошується, що сьогодні статус внутрішньо переміщених осіб мають понад 4,6 млн українців, і це не лише гуманітарний виклик, а один із системних викликів для країни – її економіки, ринку праці та державної політики. Попри це, чинна система підтримки ВПО залишається фрагментованою і не дає результату. Житлові, соціальні та економічні інструменти функціонують окремо, без єдиної логіки, а відповідальність розподілена між різними відомствами.

АПМГ підкреслює, що ключовою проблемою залишається відсутність єдиного центру координації державної політики щодо ВПО. Рішення формуються і реалізуються різними органами влади без синхронізації, що унеможливлює побудову цілісної системи підтримки.
Крім того, відсутність протягом тривалого часу узгодженої державної політики призвела до ситуації, коли значна частина навантаження фактично перекладена на громади. Саме на місцевому рівні забезпечується більшість рішень – від розміщення людей до їхньої соціальної та економічної інтеграції – без достатніх ресурсів і чіткої державної моделі.

Ключовою пропозицією АПМГ є запровадження єдиного маршруту підтримки ВПО – системи, яка охоплює всі етапи після переміщення: від первинної допомоги до інтеграції в нову громаду чи повернення. В основі цієї моделі – людина та її індивідуальний супровід. Зокрема, пропонується закріплювати за кожним переселенцем відповідального фахівця – соціального менеджера, який супроводжуватиме людину протягом усього маршруту, координуватиме доступ до допомоги, житла, роботи та послуг і забезпечуватиме взаємодію з усіма державними і місцевими інституціями.

Окремо пропонується створити цілісну модель інтеграції – «житло + робота + послуги». Такий підхід означає, що питання житла, роботи та доступу до послуг вирішуються одночасно як єдина система, без якої неможлива реальна інтеграція людей.

Значна увага приділяється житловій політиці. АПМГ пропонує перейти від тимчасових рішень до системної моделі, яка включає розвиток соціальної та муніципальної оренди, створення житлових фондів, підтримку будівництва нового житла, а також інтеграцію з механізмами компенсації за знищене або втрачене житло.

Суттєві зміни пропонуються і в частині фінансової політики. Йдеться про перехід до моделі, яка враховує реальні умови проживання, безпекову ситуацію та вартість життя. Зокрема, пропонується запровадити обов’язкову щорічну індексацію виплат для внутрішньо переміщених осіб, щоб забезпечити їх відповідність реальним витратам і зробити систему підтримки передбачуваною.

Ще один пакет пропозицій стосується прифронтових територій, для яких пропонується запровадити спеціальний режим підтримки. Зокрема, йдеться про підвищений рівень фінансування, а також механізм прямої субвенції з державного бюджету на кожну внутрішньо переміщену особу, яка фактично проживає та отримує послуги у громаді, як базовий інструмент компенсації додаткового навантаження на місцеву соціальну, освітню, медичну та житлово-комунальну інфраструктуру.

Також пропонується суттєво посилити житлові інструменти та стимули для зайнятості і розвитку бізнесу в таких громадах.
Окремо наголошується, що політика повернення ВПО має враховувати не лише готовність людини повернутися, а й реальну спроможність громади забезпечити базові умови життя – житло, роботу, доступ до послуг та безпеку. Саме баланс цих факторів має визначати ефективність рішень щодо повернення.

В Асоціації зазначають: без таких системних змін державна політика щодо ВПО залишатиметься набором окремих інструментів і не забезпечить ані інтеграції людей, ані відновлення громад.

АПМГ очікує, що напрацьовані пропозиції будуть враховані Урядом при доопрацюванні Стратегії та стануть основою для формування дієвої державної політики, здатної забезпечити реальну інтеграцію ВПО і підтримку громад.